ГОРОДИЩЕНСЬКА ЗОШ І-ІІІст. №2
Понедельник, 25.05.2020, 08:14
Меню сайту

Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Декабрь 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 70

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Головна » 2013 » Декабрь » 16 » Андріївські вечорниці
    14:19
    Андріївські вечорниці

    13 грудня у нашій школі проведено ряд народознавчих заходів, а саме "Андріївські вечорниці"

    Є у нашого народу чудові традиції – святкувати вечорниці, віддаючи шану минувшині, беручи все найкраще у наше сьогодення ми на вечорницях відтворюємо те найкраще, що є у нас: нашу пісню, мову, історію і звичаї.

    Пора вечорниць це довгі вечори глибокої осені і зими.


    Андріївські вечорниці – вечір напередодні Дня Андрія, традиція ворожіння у ніч з 12 на 13 грудня. Звичай дійшов до нас ще із язичницьких часів, а з прийняттям християнства цього числа святкують День святого Андрія Первозванного, або День Андрія, якого називають покровителем Української церкви.

    Андріївські вечорниці, або ж «великі» вечорниці, це в основному свято для неодруженої молоді, яке має дохристиянську історію. Християнське свято День Андрія збігається із язичницьким святом Калити – покровителем долі. У давнину вірили, що Сонце у день зимового рівнодення є по-особливому беззахисним. Аби його оберегти від поганих сил тьми, Калита сходив на землю і допомагав Сонцю не покинути свого місця. Через це святий Андрій, який зайняв місце Калити, сьогодні вважається охоронцем та провісником людської долі.

    За кілька днів до цього, а саме 7 грудня, святкують День Катерини, покровительки дівчат. І з цього дня починаються молодіжні обряди. День Андрія є логічним продовженням дійства, на якому неодружена молодь шукає для себе пару.

    Раніше, Андріївські вечорниці проходили у домі вдови, яка наглядала за парубками та дівчатами. За це їй віддячували борошном, яйцями чи фруктами. 12 грудня, до заходу сонця в будинок сходилися дівчата, які одразу ж приступали до кухні, де поралися над спільною вечерею. Найважливіше, що повинні були зробити дівчата, це спекти Калиту (короля) – велику пшеничну паляницю (коржа) із отвором. Участь у цьому беруть всі дівчата, вони місять тісто від старшої до молодшої. У тісто добавляли мед, горіхи, мак, сушені вишні та родзинки. Випічка була дуже солодкою. Пекли Калиту до стану «сухаря», аби було важко вкусити:

              Ой, Калита, Калита!
              Із чого ти вилита?
              Ой, я з жита сповита,
              Ой, я сонцем налита,
              Для красного цвіту,
              По білому світу.

    Потім юнки чепурили хату та готували. Оскільки Андріївські вечорниці припадають на Пилипівський піст, страви були пісними: традиційний український борщ, каші, вареники, пампушки, узвар… Не обходилося і без обов’язкових пиріжків з капустою або ж маком. Часто у один із них додавали перець, а у інший – горіхи. Кому пощастило отримати пиріжок з горіхами – тому дозволялося організовувати Андріївські вечорниці, а кому пощастило менше і він діставав пиріжок із перцем – той повинен був поцілувати господиню.

    Забавляючись у такий спосіб перед приходом парубків, дівчата витягали із печі Калиту і ховали її у найнепомітнішому місці. Впоравшись із роботою, вони завмирали в очікування хлопчачого гурту, з приходом якого розпочиналося найвеселіше.

              Спасибі, господине, що пустила в хату.

              Завернувся я в рядно, та й сховався на дно,

              А там на дні три мішки брудні,

              Сім мішків горіхів і коробочка чоколяду,

              Пішли, хлопці, на вечорниці.

              Вкрадемо, хлопці, по три паляниці,

              Четвертий пиріг – дитині малій,

              Щоб не казала мамі старій.

              Мама здогадається, взяла прута,

              Та й за мною погналася.

    Головна роль тут припадала щойно спеченій Калиті, у отвір якої протягували червону нитку, за яку її високо підвішують посеред дому. Усе продумують заздалегідь, аби хлопці не могли її дістати зубами, хіба добряче підстрибнуть. На Андріївські вечорниці біля Калити ставили вартового – «Пана Калетинського», найвеселішого, жартівливого парубка. Той у свою чергу запрошує кусати Калиту «Пана Коцюбинського», ним міг бути будь-який хлопець з гурту. Роль Калетинського – насмішити Коцюбинського, коли останній починав сміятися, то не мав права підстрибувати і кусати Калиту. Та якщо Коцюбинський витримував і не сміявся, то шанси дістатися до коржа ставали високими. Якщо укусиш Калиту – будеш мати пару цього року.

    Після такої забави, дівчата запрошували усіх до святкового столу, де найстарша дівчина урочисто повідомляла: «Андрій народився!». Під час вечері обов’язково співали колядки, розповідали смішні історії та випадки із життя. Слід зауважити, що за звичаєм, брати або сестри Андріївські вечорниці мали святкувати у різних будинках.


    Після вечері хлопці ішли виконувати «ритуальне бешкетування», яке збереглося і до сьогодні. Цього вечора парубкам усе дозволено. Так, наступного ранку господарі знаходили свій віз на стріху, ворота у сусідів, опудала в дворі. Інколи «бешкетники» обліплювали вікна папером, таким чином у будинку було темно, і усі спали, бо думали, що на дворі ще ніч. Переважно збитки робили у домах, де були на виданню молоді красуні.

    О півночі починалося найтаємніше, заради чого й збиралися на Андріївські вечорниці – ворожіння. В Україні побутувало безліч ворожінь, які дійшли до нас від наших предків. Дівчата випікали пиріжки, клали їх рядочком і запускали собаку, яку перед тим не годували цілий день, чий пиріжок першим вона з’їсть – та і перша заміж вийде. Також виконували обряд «засівання». Дівата виходили на вулицю і засівали сніг коноплями, льоном або маком. Потім у долоню набирали снігу, несли його у дім, і після того як він розтане, рахували зерна. Якщо їх випадало парне число – то й бути дівчині у парі цього року. Найпоширенішими на андріївські вечорниці є ворожіння на чоботі. Молодиці кидали якомога дальше від себе чобіт – у який бік показував носок чобота, значить у тій стороні і живе майбутній наречений.

    У наш час на Андріївські вечорниці популярним є ворожіння на варениках. У середину вареників дівчата кладуть маленькі записки з іменами хлопців – який потім їм попадеться, те ім’я і матиме чоловік. Аби побачити майбутнього судженого хоча би уві сні, на Західній Україні радили взяти яблуко і по кусочку його їсти від андріївських вечорниць і до Різдва. Багато різних ворожінь придумують дівчата, і аби знати ім’я, професію, національність, соціальний стан.


    Щоб взнати імя хлопця-судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке і буде ім’я чоловіка.

    Цікаво, що багато позабутих обрядів на Андріївські вечорниці поступово відроджуються. Адже самі Андріївські вечорниці – це цікавий і колоритний обряд, який супроводжується жартами, сміхом, колядками. Така атмосфера охоплює і молодих, і старших людей. Головне аби хлопчачі пустощі не переходили рамок.

    За народними традиціями у День Андрія жінкам не можна пекти хліба, прясти, шити. А народні прикмети говорять, якщо до 13 грудня не випаде сніг – зима буде тепла і малосніжна, якщо ж навпаки – то морозна і з снігом.


     


    Переглядів: 1032 | Додав: TVV | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Copyright MyCorp © 2020