ГОРОДИЩЕНСЬКА ЗОШ І-ІІІст. №2
Суббота, 17.11.2018, 14:07
Меню сайту

Пошук

Вхід на сайт

Календар
«  Ноябрь 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архів записів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 66

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • 1939 рік. 

    На черговому засіданні Городищенської районної Ради депутатів трудящих приймаються рішення про будівництво середньої школи.

    Ранньої весни, коли дерева яблунь і груш вкрилися білим цвітом закипіла робота, розпочався підготовчий період, підвозилися будівельні матеріали, швидко закладали фундамент, стіни росли, ніби із землі. Проминуло літо і великі вікна двоповерхової споруди вбирають у себе світло - холоднувате осіннє проміння. Школа збудована! Скільки дітей чекало на неї?!!

    Збудована школа стала окрасою міста. На подвір’ї в середині серпня відбувається мітинг, на якому було присвячено школі ім’я Валерія Павловича Чкалова. Вручаються ключі  її першому директору Павлу Степановичу Сінельнікову.

    А 1 вересня 1939 року школа відкрила свої двері і з радістю прийняла метушливу дітвору.

    Школа з першого року була повністю укомплектована від 1 до 10 класу.

    Відбувається знайомство учнів з учителями, російської мови  Чеховським, математики Дудником, Скалигою, фізики Лимарем, історії Дабіжою, географії Головні, хімії та біології Нечипоренко.

    У зв’язку з початком  Другої  Світової війни в перших числах вересня, директор школи П.С.Сінельніков іде в армію, став командиром-танкістом Червоної  Армії, а також в армію іде учитель Чеховський.

    Місце директора займає Дабіжа, а завуча Головня.

    Пізніше до лав Червоної армії ідуть  вчителі математики Дудник і Скалига, на початку січня директор школи Дабіжа, його заміняє Головня, а потім Сокіл.

    Школа працює в складних умовах, та не зважаючи на це працюють гуртки художньої самодіяльності, виходить газета «Чкаловці».

    1939-1940 рік закінчено, відбувається перший випускний вечір.

    1941р. 20 червня відбувся другий, пам’ятний випуск, а вже 22 червня школа стає центром  мобілізації до лав Червоної армії, і вчорашні випускники і вчителі йдуть на фронт.

    1 серпня - починається окупація міста Городища, яка тривала 922 дні.

    В школі замість веселого сміху, гупали важкі німецькі чоботи, був німецький госпіталь, а в грудні 1941 р. німці відкрили «сільськогосподарську школу», яка проіснувала 3 тижні.

    Взимку 1941-1942 рр. - школа пустувала. Весною  1942 р. в школі стояли мадярські частини та був пункт для відправки молоді на роботи в Німеччину.

    В липні 1943 року - звозили заарештованих, з числа тих хто не хотів співпрацювати з німцями, потім був німецький госпіталь.

    З 9 на 10 лютого Городище звільнили. 10 лютого директором школи був призначений Милоданов. Зусиллями вчителів, учнів, батьків школа була готова прийняти дітей, розпочати навчання.

    1945 рік - директором школи стає А.А.Бикадорова, були видані «Правила для учнів».

    Січень 1946 року - директором школи призначений Завгородній, який повернувся з фронту.

    Обладнувались кабінети, працювали гуртки, з’явилися нові парти, бібліотека. Життя школи ввійшло у нову мирну колію, і учні, і вчителі примножують славу рідної школи. 

    Розбудовувалась радянська держава.

    Із прийняттям нової програми КПРС оголошено курс на «формування нової людини» як неодмінної складової частини комуністичного будівництва.

    У 1958 році в СРСР була проведена шкільна реформа: введено обов’язкове 8-річне навчання, учні мали одержувати загальноосвітні і технічні знання. У ногу з часом крокували і городищани.

    У центрі мальовничого містечка розташувалась чкаловська школа. Вона мала свій первозданний вигляд. За школою були майстерні, опалювальна котельня, гараж, господарські будівлі. Зліва до самої школи примикав великий стадіон. Праворуч від майстерень знаходились дослідні ділянки, метеорологічний майданчик.

    У приміщенні школи було 13 класних кімнат, учительська, кабінет директора, бібліотека, магазин-їдальня, невеликий спортзал.

    Заняття проводились у дві зміни, тягар другої зміни несли учні середніх класів.

    Харчування учнів молодших класів було в їдальні, а старшокласники часом бігали в їдальню в центр міста. Багато дітей брали сніданки з дому, як правило, це був бутерброд з повидлом або варенням, загорнутий у газету. Тільки в 1966 році в будинку колишньої парт бібліотеки організували шкільну їдальню.

    На пришкільних ділянках учні вирощували овочеві культури, кукурудзу, соняшник. У школі була кролеферма.

    Подвір’я школи було огороджене, різнобарвні квіти та молоді деревця надавали їй привабливого вигляду. За цим ретельно доглядали вихованці школи.

    Директором школи був Безкровний Михайло Трохимович (1956-1973 рр.). Це був енергійний, інтелігентний, вимогливий, і в той же час добрий, по-батьківському строгий чоловік.

    За його керівництва в стислі терміни було добудовано ліве крило школи, спортивний зал, нові класні приміщення. Учнів переведено на однозмінне навчання.

    Велику роль в житті школи відігравала газета «Чкаловці», що висвітлювала всі позитивні та негативні вчинки учнів. Редколегія газети тісно співпрацювала з учкомом, допомагаючи школярам у навчанні. Найкращим порадником у житті учнів була книга.

    Добре в цей час була налагоджена і виховна робота в школі: працювали гуртки, спортивні секції, хор, який неодноразово займав призові місця на районних конкурсах (керівник Шаповал Є. Д.).

    Одним життям жили вчителі і їх вихованці. Дружною  сім’єю жив кожен клас і це допомагало в роботі школи.

    6/ На той час педколектив налічував біля 40 осіб. Кожен із учителів залишив про себе тільки хороші спогади, тому що давали знання, так необхідні для подальшого життя випускників. Заступником директора працювала Бикадорова Ганна Андріївна – вимоглива, принципова, грамотна, з великим досвідом педагогічної та організаторської роботи.

    Українську мову та літературу викладали Моця Уляна Яківна, Степко Поліна Василівна, Войтенко Лідія Пантелеймонівна.

    Вчителі російської мови та літератури – Безкровна Галина Михайлівна, Шаповал Римма Петрівна, Бикадорова Ганна Андріївна, Покась Євдокія Демидівна.

    Вчителі математики – Красносільський Марко Степанович, Скалига Микола Петрович, Дудник Іван Михайлович.

    Вчитель фізики – Онопрієнко Юрій Григорович.

    Хімію та біологію читали вчителі Онопрієнко Віра Панасівна, Петруха Любов Леонтіївна, Гордієнко Антоніна Минівна.

    Вчителі історії та суспільствознавства – Грабенко Галина Олексіївна, Славутська Есфір Борисівна, Безкровний Михайло Трохимович.

    Вчителі географії  – Завгородня Тетяна Андріївна, Гордієнко Андрій Явдокимович.

    Вчителі іноземних мов – Кравченко Роман Олексійович, Куковіцька Ганна Семенівна.

    Військовій справі навчав Летюк Дмитро Васильович, трудовому навчанню – Артеменко Олександр Іванович та Власова Марія Іванівна, музиці – Шаповал Євген Демидович.

    Завгоспом школи працював Журавльов Георгій Петрович.

    За період з 1960 по1970 роки зі школи випустили 685 учнів, з них за відмінні успіхи у навчанні одержали 31 золоту та 12 срібних медалей.

    Високе звання «чкаловець» підтвердили такі випускники школи :

    Моця Олександр Петрович –професор КНУ ім.Т.Г.Шевченка,академік Академії наук України.

     70-ті

    Девізом 70-х років стали слова Леніна «Вчитись, вчитись, вчитись», які знав і виконував кожен учень школи. Адже все, що візьме учень зі школи, має глибоке коріння. Ясна і широка дорога лежить перед молодою людиною та перші кроки життя, які зроблені в школі, стають основою майбутнього.

    Уряд ставив перед школою завдання виховати достойну учнівську молодь, яка досягне високих вершин у будівництві комунізму.

    Для здійснення цих завдань була проведена реформа освіти і впроваджено обов’язкову середню освіту.

    З 1974 по 1979 рік директором школи був Галущенко Василь Микитович. Це  відповідальна, принципова, цілеспрямована людина, з великими організаторськими здібностями.

    Майже подвоїлась кількість учнів, порівняно з попередніми роками. До учнів старших класів приєднались випускники 8-річних шкіл: №4, №5, Набоківської, Садстанційської, Буда- Орловецької.

    При школі діяв інтернат, де вихователями були Шевченко Інна Семенівна, Василенко  Надія Іванівна.

    Виникла потреба добудовувати школу. І тому за два роки виріс новий триповерховий корпус з тиром і просторою, затишною їдальнею.

    У цей період школа перейшла на кабінетну систему навчання. Завезли нові меблі, технічні засоби навчання. У кабінетах з’явились телевізори, магнітофони, програвачі, діапроектори, кіноапарати.

    Проведена реконструкція шкільної майстерні, яку обладнали навчальними станками, верстатами. Учні виготовляли в майстерні указки, швабри, металеві совки. Під час виробничої практики старшокласники самі робили ремонт класів, коридорів.

    Нарешті шкільна бібліотека отримала більше приміщення, де знайшлося місце і для читального залу. Учні мали можливість працювати з додатковою літературою.

     

    Педколектив школи у 70-х омолоджувався. Прийшли енергійні, активні, боєздатні майстри своєї справи, які внесли в колектив молоду, творчу енергію й натхнення. Проводились учнівсько-вчительські змагання, конкурси, вечори, комсомольські збори .

    З любов’ю випускники школи згадують вечори  "Ну-мо, дівчата», «Ну-мо, хлопці», «Ходит песенка по кругу» та вечори, присвячені Дню вчителя, річниці Жовтневої революції, до Нового року, Дня птахів, Дня книги.

    Незмінним організатором і керівником святкових колон учнів і медпрацівників на демонстраціях був Летюк Дмитро Васильович.

    Паралельно з навчанням учні школи працювали на полях колгоспів ім.Шевченка , «Заповіт Леніна», ім.Симиренка, ім.Куйбишева, ім.Леніна та інших навколишніх сіл. Вони допомагали у зборі врожаю помідорів, яблук, картоплі, кукурудзи, буряків та інших сільськогосподарських культур, працювали на току.

    Заступниками директора в той час працювали Гордієнко Антоніна Минівна, Гаркуша Лідія Дмитрівна, організатором позакласної та позашкільної виховної роботи був Матвійко Іван Трохимович.

    До школи прийшли працювати вчителі української мови і літератури Минько Марія Микитівна, Соя Борис Григорович, російської мови і літератури Ткачук Ніна Григорівна, Гаркава Валентина Володимирівна, математики – Дворова Алла Володимирів Віра Василівна, Соя Ольга Іванівна, фізики – Турлюн Людмила Самойлівна, хімії – Кваша Ольга Михайлівна, Калюжна Олександра Федорівна, іноземних мов – Скрипник Ольга Іванівна, Ігнатюк  Світлана Гаврилівна, Стародуб Людмила Дмитрівна, історії – Сляднєва Галина Кіндратівна, трудового навчання – Дізерон Василь Васильович, Дем’яненко Валентин Максимович, Москаленко Раїса Миколаївна, фізкультури – Дацюк Віталій Петрович, Яковенко Віталій Петрович, Співак Алла Дмитрівна, Балаж Валентина Михайлівна, географії – Ладоненко Лариса Дмитрівна, вчителі початкових класів – Сергієнко Галина Пилипівна, Пожар Надія Іванівна, Одерій Ольга Миколаївна, Баклицька Лідія Миколаївна, Дем’яненко Валентина Яківна.

    Учні школи займали призові місця на районних та обласних предметних олімпіадах.

    На оглядах художньої самодіяльності честь школи захищав хор старшокласників під керівництвом Шаповала Євгена Демидовича.

    При школі діяв вокально-інструментальний ансамбль.

    В дусі часу вирувало життя «чкаловців»: жовтенята готувалися стати піонерами, бо їх  захоплювали піонерські зльоти з вогнищами та смачною лісовою кашею. Тільки кращі з кращих мріяли про комсомольське життя. Адже вступ до лав ВЛКСМ – це був важливий крок у житті свідомої молодої людини, майбутнього будівника комунізму. За ці 10 років зі школи випустили 1032 учні, з яких 69 учнів були нагороджені медалями, 232 учні – грамотами з окремих предметів.

    Високих досягнень у cвоїй професіональній роботі здобули такі випускники 70-их: Покась Віктор Петрович, Яновський Юрій Петрович, Гладкий Віктор Анатолійович, Тягун Олексій Іванович, Руденко Віктор Васильович.

     

     

    Copyright MyCorp © 2018